Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

А́ляр, -ру, м. Крикъ, шумъ. В хоромах аляр і огні. Щог. В. 146.
Відбірати, -раю, -єш, сов. в. відібрати, відберу, -реш, гл. Отбирать, отобрать, отнимать, отнять. Іди, жоно, до матері віно відбірати. Чуб. V. 758. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Ном. № 1715. Стали ляхи від козацьких комор ключі відбірати. Макс. Ти більше не будеш відбірати у мене душу. Рудч. Ск. II. 23. 2) Получать, получить. Чуб. І. 163. Відібрав і від їх листи. Стор. 3) Отбирать. Відбери жовті гурки на насіння, а зелені посоли.
Гармидерування, -ня, с. Дебоширство.
Кабутка, -ки, ж. Игра, во время которой бросаютъ палку такъ, чтобы она ударялась то однимъ, то другимъ концомъ о землю.
Кукулярія, -рії, ж. Раст. Scrophularia nodosa L. ЗЮЗО. І. 135.
Повідлічувати, -чую, -єш, гл. Отсчитать (во множествѣ).
Позаковувати, -вую, -єш, гл. Заковать (многихъ). Білі ніжки позаковували. Чуб. V. 995.
Пошарпати, -паю, -єш, гл. 1) Изорвать, растерзать. Торбинку пошарпали на шматки. Стор. МПр. 113. 2) Потрепать, потерзать, потормошить (кого). Зацькувала псами, пси її дуже пошарпали. ЕЗ. V. 216.
Спередити Cм. спережати.
Сповідати, -да́ю, -єш, гл. Исповѣдывать: а) — кого́. Піп сповідає вже останнього, б) — що. Той молиться, сповідає гріхи перед братом. Шевч.