Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бесідувати, -дую, -єш, гл. 1) = беседувати. Турок до них бесідує. Гн. І. 63. 2) Говорить, произносить. Маштер бесідує 24 разів «Отче наш». МУЕ. ІІІ. 55.
Доволочи́тися, -чуся, -чишся, гл. Дошляться. Було собі дві волоцюги і доволочились до того, що вже їсти нічого. ЗОЮР. 11. 96.
Закріва́вити, -влю, -виш, гл. Окровавить. Жінка мертва лежить посеред хати, а він сидить на печі закрівавлений. Грин. II. 128.
За́морозь, -зі, ж. Снѣгъ, намерзшій на оконномъ стеклѣ. Дивиться в поле, через царину, прохухавши заморозь на склі. Г. Барв. 167.
Наточити Cм. наточувати.
Обляги, -гів, м. мн. Время, когда ложатся спать. Як бачилась, так і бачуся з Павлусем в старечі обляги. Г. Барв. 233.
Пиячка, -ки, ж. Пьяница-женщина. Вх. Лем. 449.
Полічення, -ня, с. Исчисленіе.
Спорядити, -ся. Cм. споряджати, -ся.
Уточувати, -чую, -єш, сов. в. уточити, -чу, -чиш, гл. 1) Нацѣживать, нацѣдить, наточить извѣстное количество. Меду та оковитої горілки вточила. Ренського вточіте. Мкр. Н. 31. Піди, хлопку, до лідниці та уточи пива. О. 1862. IX. 3. 2) Вонзать, вонзить. Вточив в нею сокироньку — задав єї муки. Гол. І. 57.