Відкочувати 1, -чую, -єш, сов. в. відкотити, -кочу, -тиш, гл. Откатывать, откатить. Він тоді його відкотив аж до лісу.
Зверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. зверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Сворачивать, своротить, поворачивать, поворотить. Прошу вас, братця, на праву сторону звертаться. . Як кіньми звернув, аж Львів ся здвигнув. в'я́зи зверну́ти. Свернуть шею. ува́гу зверну́ти на. Обратить вниманіе. Що б він мені не росказував, а все було увагу зверне на те, що який гріх чіпати що чуже. 2) Сворачивать, своротить на кого (вину). Не звертай на людей, коли сам нашкодив. Звикли усе на инших звертати, а себе неповинними в своїй біді чинити. . 8) Возвращать, возвратить. 4) Только сов. в. Скинуть, сбросить. Кобила хоче лошя звернуть.
Йорданка, -ки, ж. = йордань 2. Хлеснула біла Йорданки — неудача.
Орапський, -а, -е. Негритянскій.
Переладнати, -на́ю, -єш, гл. = перелагодити.
Пранці, -ців, м. см. пранець.
Синітка, -ки, ж. = синятка. Cм. синьота.
Спрятно нар. Бережно. Я сиву шапку спрятно носив: як дощ, то під хустку.
Сумно нар. Печально, грустно. Так мені чогось сумно й боязко, аж моє серце мре. Ум. сумненько, сумнесенько.
Чільце, -ця, с.
1) Ум. отъ чо́ло.
2) Годъ женской головной повязки.