Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поводарь

Поводарь, -ря́, м. Вожакъ; проводникъ. Він змалечку за поводаря в старців був. Харьк.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 225.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВОДАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВОДАРЬ"
Відгук, -ку, м. Откликъ.
Гогіт, готу, м. 1) Ржаніе. 2) Сильный и продолжительный звукъ, шумъ. Cм. гоготати. (На ярмарку) гогот та рейвах. О. 1862. VI. 98.
Де́сна, -ни, ж. Десница, правая рука. Не дарма звав її своєю десною. Стор. МПр. 97.
Домоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Умолить. Не домолив його: хоче таки правити довг.
Застря́ти Cм. застрявати.
Клацання, -ня, с. Щелканье зубами.
Листо́вня, -ні, ж. Письмовникъ.
Ненажера, -ри и ненаже́ря, -рі, об. Обжора, ненасытный человѣкъ. Мир. ХРВ. 9. Оттой ненажеря, скільки йому не дай, — нікому не зоставить (усе поїсть). Новомосков. у.
Розшахвати, -хваю, -єш, гл. Развернуть. АД. І. 59.
Сирівочка, -ки, ж. Свирѣль. Гол. II. 620.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВОДАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.