Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відскочити Cм. відскакувати.
Влада, -ди, ж. Власть.
Вочко, -ка, с. Ум. отъ воко.
Ди́хи, -хів, м. мн. = Здуховина. Вх. Зн. 14.
Квакати, -каю, -єш, гл. 1) Квакать (о лягушкѣ). Сіла жаба та й квакає. Кв. 2)ква́чу, ква́чеш. Крякать (объ уткѣ). Заріж, сину, качурину, — нехай кача́ ква́че. Чуб. V. 883. 3) Говорить (выраженіе презрительное). Годі, годі, квакати! — кажуть кармазини. — Побачимо ось, чия візьме. К. ЧР. 298.
Мазу́н, -на, м. Баловень, любимець. Чи батьків синок, чи материн мазун? Ном. № 9310. Ум. мазуне́ць, мазунчик. Він у мене один син — мазунець. Новомоск. у.
Міща́нство, -ва, с. Мѣщанство, мѣщане. Желех.
Опеньгати, -гаю, -єш, гл. Шутливо: женить, выдать замужъ. Кролев. у. Треба його ув-осени опеньгати. Харьк. г.
Придушити, -ся. Cм. придушувати, -ся.
Ретельний, -а, -е. Аккуратный, точный. Подольск. г.