Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Десяти́нець, -нця, м. Крестьянинъ обрабатывающій чужую землю по договору отъ десятины. Херс.
Зраджати, -джаю, -єш и зраджувати, -джую, -єш, сов. в. зра́дити, -джу, -диш, гл. МВ. ІІ. 62. Красні лиця часто зраджають. Гол. І. 362. Часто ходив, вірно любив, з нею женихався, вона ж мене ізрадила, — я й не сподівався. Мет. 86. Ой Палію, Палію Семене, пи не зрадиш ти мене? Макс. (1834), 98.
Латанина, -ни, ж. 1) Постоянное заплатываніе, накладываніе заплатъ. Докучила мені оця латанина; що день Божий латки латаю. Богодух. у. 2) Вещь, состоящая изъ заплать; рубище.
Мотору́н, -на́, м. Дѣятельный, проворный человѣкъ.
Мши́тися, -мшу́ся, -мши́шся, гл. Расти густо подобно мху, быть мохнатымъ. Желех.
Непорухомо нар. = нерухомо.
Оббілити, -лю, -лиш, гл. Оббѣлить, сдѣлать бѣлымъ. Біленькая черемшина чи всі луги оббілила. Н. п. Васильк. у.
Перемордуватися, -дуюся, -єшся, гл. Перемучиться, истомиться.
Скупати I, -па́ю, -єш, гл. Выкупать.
Сягнистий, -а, -е. Дѣлающій большіе шаги. Добрі воли, та не паристі: один дуже сягнистий, у другого короткі ноги, так не зійде з тим. Кіевск. у.