Ато́ж, нар. 1) Какъ же, разумѣется. Чи ходив ти в поле? — Ато! «Бачив ти його»? — Атож ні? 2) Отрицательно: какъ разъ! нѣтъ!
Брунчати, -чу, -чиш, гл. = дзичати. Пщола брунчить.
Дев'ятна́йцять и пр. = Дев'ятнадцять и пр.
Каменяр, -ра, м. Каменоломъ.
Клен, -ну, м. Кленъ, Acer platanoides L. Рости, рости, клен-дерево! Ум. кленок. Ой у ліску на кленку повісила колисочку на шнурку.
Налу́за́ти, -за́ю, -єш, гл. Налущить. А це хто тут налузав?
Насмикати Cм. насмикувати.
Ой межд. Ой, ай. Ой боляче! Ой страшно! Ой гляди, щоб я тобі чуба не нам'яв! Въ стихотвореніяхъ очень часто въ началѣ стиха, а иногда, для пополненія размѣра и въ серединѣ его. Ой здорова, моя мила, ой як ся ти маєш? Ой здається, моя мила, иншого кохаєш. Ой сама я, сама, як билина в полі. Ой гляну я, подивлюся, на той, степ, на поле.
Ренджиґло, -ла, с. Задница. Одвернув, як циган ренджиґло.
Урльоп, -пу, м. Отпускъ. Жовнір траву косить, пана капитана на урльоп ся просить.