Ворчати, -чу, -чиш, гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Хоч не лає, дак ворчить.
Грі́зно нар. Грозно. Став на ляхів грізно гукати.
Кумась, -ся, м. Ум. отъ кум.
На́бівка, -ки, ж. Верхняя половина ля́ди (Cм.) въ Стрыйск. у.
Окрашати, -ша́ю, -єш, сов. в. окраси́ти, -шу́, -сиш, гл. Украшать, украсить. А чим поле окрашене: чи лугами, чи берегами?
Підставляти, -ля́ю, -єш, сов. в. підставити, -влю, -виш, гл.
1) Подставлять, подставить. Підстав, дівко, коновочку під гадючу головочку. Уже тепер годі за вас підставляти шию.
2) — що. Замѣнять, замѣнить чѣмъ, дать въ замѣну. Товар у кого захоріє, — уже він свій підставить.
Повикінчувати, -чую, -єш, гл. Окончить многое.
Покля нар. = покіль. Тя, любку, не забуду, покля буду жити.
Утішенька, -ки, ж. Ум. отъ утіха.
Хорбури, -бур, мн. Презрит.: кости. Така суха корова, — самі хорбури лишились.