Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Грива́нь, -ня́, м. 1) Конь, имѣющій большую гриву. 2) Переносно: длинноволосый человѣкъ.
Довіря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. дові́рити, -рю, -риш, гл. 1) Довѣрять, довѣрить. К. Псал. 178. І батькові не довіряв. Котл. Ен. 2) Испытывать, испытать. Я довірив попа, який він. Н. Вол. у.
Ду́ксати, -саю, -єш, гл. Бить, пихать кулаками въ бока и грудь. Як почала вона мене дуксати, та все не б'є по голові, або по морді, а все дуксає в груди. Екатер. у.
Зада́р нар. Даромъ. Вх. Лем. 415.
Куртий, -а, -е. Короткій. Вх. Зн. 30.
Ми́ля I, -лі, ж. Миля. Та збудила мене мати в обідню годину, як відійшли козаченьки від села за милю. Мет. 20. Ум. мильна. Рудч. Ск. І. 119.
Наквацюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. 1) Намазать сильно. Наквацював чоботи, аж дьоготь тече. 2) Намазать, наляпать. Наквацювала баба комін, аж гидко глянути.
Радніше нар. Охотнѣе.
Скружки, -жок, ж. мн. То, что отбрасывается отъ зерна, когда его округляютъ. (Cм. скругляги 2): части колосьевъ, соломы и пр. Вх. Зн. 67.
Судний 2, -а, -е.. Cм. судній.