Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ділени́на, -ни, ж. Дѣлежъ. МУЕ. ІІІ. 169.
Жарьо́ха, -хи, ж. Трепка, побои. Алв. 86.
Зарікат́ися, -ка́юся, -єшся, сов. в. заректи́ся, -чу́ся, -че́шся, гл. Давать, дать зарокъ, обѣтъ. Я не зарікаюсь з бусурманами ще лучче побиться. Макс. (1849). 85. Не зарікайся всього робити, тільки свого уха вкусити. Ном. № 2620. Зарічуся та й не піду до чужої жінки. Чуб. V. 673.
Зірно нар. = зоряно. Г. Барв. 207.
Перегоріти Cм. перегоряти.
Попідстригати, -га́ю, -єш, гл. Подстричь (во множествѣ).
Скорбота, -ти, ж. Скорбь, печаль. Лукаш. 66. КС. 1882. Х. 184. Зруйнували Запорожжя та й забрали клейноти; наробили сіромахам превеликої скорботи. Н. п. О. 1862. VIII. Іскарай вас, милий Боже, великою да скорботою. Чуб. V. 549.
Тюпки нар. Рысцой. Він поїхав собі тюпки. Г. Барв. 15. Тюпки їдь, а то замучиш її. Грин. II. 100. Побіг тюпки. Черк. у.
Чуватися, -ва́юся, -єшся, гл. Чувствовать себя. АД. І. 182. Которий у великих гріхах чувається, то сповідайтесь ви наперед Богу. АД. І. 182.
Шусниця, -ці, ж. = суспиця. Уман. у.