Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гузде́чка, -ки́, ж. = Уздечка = Вуздечка. Прив'яжи свого коня чим небудь, а сам возьми гуздечку. Грин. ІІ. 110.
Дра́ти, деру́, -ре́ш, гл. = дерти.
Кадриль, -лі, ж. Кадриль. Боярин насилу розігнав гурт, щоб поставити молодих до першої кадрилі. Левиц. І. 187.
Наві́к, наві́ки, нар. 1) Навѣки, навсегда. Навік замовкло. Шевч. Навіки покинув мене. Макс. Як пійду я за нелюба, то й навіки загину. Мет. 259. У Шевченка еще: заснути навік-віки. 225. 2) Употребляется въ смыслѣ: въ высшей степени, чрезвычайно. Серцем був палкий навіки. МВ. (О. 1862. І. 71).
Омилятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. омили́тися, -лю́ся, -лишся, гл. = помилятися, помилитися.
Пробабити, -блю, -биш, гл. Прожить, занимаясь акушерствомъ.
Ремстити, -щу, -стиш, гл. = ремствувати. От Хведь не буде ремстить на чоловіка: Бог з ним, каже! Канев. у.
Споружати, -жа́ю, -єш, гл. = споруджувати.
Тельбухатий, -а, -е. Имѣющій большой желудокъ и кишки.
Украї́на, -ни, ж. 1) = країна. Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких. Н. п. Ой по горах, по долинах, по широких українах, ой там козак похожає. Н. п. 2) Украйна, Малороссія — страна, заселенная украинскимъ народомъ, Так звана по письменські Мала Россія, а по народньому Україна. К. XII. 116. Зажурилась Україна, що нігде прожити: гей витоптала орда кіньми маленькії діти. АД. І. 73. Як із день-години зчинилися великі війни на Україні. АД. II. 3. Та немає лучче, та немає краще, як у нас на Вкраїні: та немає ляха, та немає пана, немає унії. АД. ІІ. 49. Паша дума, наша пісня, не вмре, не загине, — от де, люде, наша слава, слава України. Шевч. 46. Настав инший порядок на Вкраїні, як почали князьки-Русь її оберегати, з неї собі данину брати і своєю, Руською землею її називати. К. (О. 1861. IX. Исторія України. 86). Ум. українонька, україночка. О. 1862. IX. 109; 1861. IX. 9.