Дружи́на, -ни 1), об. Каждый изъ супруговъ — какъ мужъ, такъ и жена. Да поможи, Боже, на рушничку стати: тоді не розлучить ні батько, ні мати, ні чужая чужина, коли судилася дружина. З великою худобою битись да сваритись, з хорошою дружиною на світі нажитись. Ой як буду, моя матусенько, да я в війську помірати, приймай мою вірную дружину да за рідну дитину. Чоловіче мій, дружино моя, завіз ти мене, де роду нема. 2) ж. Товарищи, дружина, слуги. Хвалиться стрілкою перед дружинкою: да нема у дружини такої стріли, як у самого пана Івана. Ум. дружи́нка, дружи́нонька, дружи́ночка. Що білая лебедина Дунай сколотила, невірная дружинонька жалю наробила. Негідняя дружиночка молодому світ зав'яже. Борейкова дружинонька волає долами: один каже до другого: «Вже пана не мами».
Замоцува́тися, -цу́юся, -єшся, гл. Укрѣпиться, сдѣлаться болѣе крѣпкимъ. Тютюн замоцувався від неї (горілки).
Крамарство, -ва, с. Торговля. Одначе протисся (до багацтва) не крамарством, а більше промислами.
Кручений, -а, -е. 1) Свернутый. 2) Придурковатый. Ходить, як кручена курка. кручена вівця, кручений баран. Овца или баранъ, больные метелицею. Cм. кручак. 3) Шалунъ, сорванецъ. 4) кручені паничі. Раст. Ipomaea rubra.
Обов'язковий, -а, -е. Обязательный.
Підметець, -тця, м.
1) Ум. отъ підмет.
2) Цвѣтникъ.
Сваття, -тя, с. соб. отъ сват. Не сміхом сваття, не сміхом.
Свердел, -дла, м. Буравъ. Бере жінку, рескаль, лопату і сокиру і свердел — ідуть заробляти.
2) = сохар.
Старун, -на, м. Разсуждающій какъ старикъ. Найпаче про старунів, що люблять старувать, кажуть: вони не так старі, як давні.
Табунний, -а, -е. Табунный, изъ табуна.