перегукати

Перегукати, -ка́ю, -єш, гл. Перекричать. Ніякого горла не стане, щоб перегукати вітер та хвилі ревучі. Ком. II. 33.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 115.

Випадкові слова

Земля́к, -ка́, м. 1) Землякъ. 2) Жаба, Bufo. Вх. Пч. І. 16.

повністю...

Рогатий, -а, -е. 1) Рогатый. Мужик багатий, як віл рогатий. Ном. Чорт рогатий. ЗОЮР. II. 92. 2) Угловатый, съ углами. хата рогата. Дѣла много въ хатѣ (въ каждомъ углѣ дѣло). Ном. № 10277. рога́та плахта = плахта рогатка. Наша пані багата, на їй плахта рогата. Грин. III. 136.

повністю...

Шліхтинка, -ки, ж. Каждый изъ тонкихъ прутиковъ лозы, которыми на верхнемъ навоѣ перекладываются слои нитокъ основы послѣ шліхтування. МУЕ. III. 22.

повністю...