Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Зла́гідно нар. Согласно, мирно. Злагідно живуть собі з жінкою. Камен. у.
Мо́щі, -ще́й, ж. мн. Мощи, останки. Ой я ж кажу — в саду лежу, аж я в нехворощі, ізсушилась, ізв'ялилась, тілько мої мощі. Н. п.
Назапа́сити, -па́шу, -сиш, гл. Припасти. Погнили наші сіна: мало хто назапасив на зіму. О. 1862. І. 59.
Обскубати, -баю, -єш, сов. в. обскубти, -бу, -бе́ш, гл. 1) Ощипывать, ощипать (перья, волоса). Задрипаний такий (півень), обскублений, гребінь на йому покльований, крила мов деркачі. Сим. 211. 2) Обрывать, оборвать, обдергать. Обскубли йому таки добре чуба.
Пічкурня, -ні, ж. Отдѣленіе въ сахарномъ заводѣ, гдѣ производится топка. Н. Вол. у.
Посельський, -а, -е. Посольскій. К. Бай. 21.
Розбрехатися, -шу́ся, -шешся, гл. Поднять сильный лай. Ти винен, бра Рябко, що ніччу розбрехався. Г. Арт. (О. 1861. III. 83). 2) Разболтаться. Троянці пяні розбрехались і чванилися без «пуття. Котл. Ен. V. 15.
Слизенько нар. Ум. отъ слизько.
Унадливий, -а, -е. Назойливый, повадливый. Лебед. у.
Хвітькати, -каю, -єш, гл. Посвистывать. Жовна фітькала, туркала горлиця. Св. Л. 211.