Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відорювати, -рюю, -єш, сов. в. відорати, -рю, -реш, гл. 1) Отпахивать, отпахать. Відорана скиба. Рудан. І. 22. 2) Отрабатывать, отработать пахотой. Херс. г.
Гишпанський, -а, -е. Испанскій. Левиц. І. (Правда. 1868, 423).
Джунджо́вий, -а, -е. ? Божая Мати в полозі лежит, в полозі лежит, сина повиваю: ей повивачойки з самого злота, а пеленочки та джунджовиї. Гол. II. 39.
Здрі́ти, -рю, -риш, гл. 1) Видѣть. Не здрів нічого пред собою. Котл. Ен. H. 12. 2) = скліти. Сиди тут та здрій (склій). Ном. № 5634.
Мицьо, -ця, м. Толстощекое дитя. Вх. Лем. 435.
Наконе́чник, -ка, м. Наконечникъ.
Переймець, -мця, м. = перейма 1. Та що ж мені буде за переймець? Чуб. III. 304.
Пліва, -ви, ж. Плева; мездра. Шух. І. 253. Ум. плівка.
Позазночі нар. = позавчора. Вх. Зн. 65.
Щебетнути, -ну, -неш, гл. Однокр. в. отъ щебетати. Дай водиці напитися, дівчино хороша! — Та чому ні, — щебетнули, — ось вода погожа. Млак. 11.