Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відучуватися, -чаюся, -чуюся, -єшся, сов. в. відучитися, -чуся, -чишся, гл. Отучиваться, отучиться.
Кончина, -ни, ж. 1) Край, конецъ. Я не бороню йому стояти при престолі Божому й до кончини його віку. МВ. І. 16. 2) Смерть. Ідіть, діти, кланяйтесь батькові, бо недалеко його кончина. ЗОЮР. II. 284.
Небожка, -ки и пр, ж. = небіжка и пр.
Одаль нар. Вдали, поодаль.
Позаличковувати, -вую, -єш, гл. Прикрыть плохое лучшимъ (во множ.).
Рострощити, -щу, -щиш, гл. Растрощить, раздавить, разбить въ дребезги. Поб'єш пи їх жезлом твоїм залізним, рострощиш їх, мов глечик череп'яний. К. Псал. 3. Права ніжка рострощена, з під правого крила кров. Сим. 216.
Селедець, -дця, м. = оселедець. Рудч. Ск. II. 172.
Стропа, -пи, ж. Ворохъ, куча, комокъ. Желех. Шух. І. 187.
Третина, -ни, ж. 1) Третья часть. 2) мн. третини. Третій день послѣ кончины человѣка, сопряженный съ поминальнымъ обѣдомъ. Мил. 171. Ум. третинка, трети́ночка.
Упісля нар. Послѣ. На ярмарки я тільки замолоду ходив, а опісля покинув. КС. 1882. XII. 485.