Брусище, -ща, м. Ув. отъ брус.
Вилог, -гу, м. Раскладка сбора, налогъ. І землю у жадного відрізали під скотину, і вилог на скотину таки платнице біда.
Дячкі́в, -ко́ва, -ве. Принадлежащій дьячку. А я хлопець, дячків син.
Курінний, -а, -е. 1) Шалашный.
2) Относящійся къ запорожскому куріню. отаман курінний. Начальникъ части запорожскаго войска. Cм. курінь 3. Хведора Безрідного, отамана курінного постріляли, порубали. Часто вмѣсто, отаман курінний говорится просто курінний. Оставили на мої руки товариша — занедужав у їх курінний.
Ли́ти, ллю, ллєш, гл. 1) Лить, наливать, проливать. Дощ ллє, як з луба. Нащо в море воду лить, коли море повно? Подруженьки будуть меди-вина пити, а ти слізоньки лити. 2) Лить, отливать, выливать. Десь дзвін великий лили.
Машта́к, -ка́, м. = мастак. Всяк маштак своє зна. У Мирнаго казакъ называетъ маштаками крѣпостныхъ.
Набі́раний, -а, -е. Изъ покупной матеріи сшитый.
Обрадованна, -ної, ж.? Не мине Рябка обрадованна.
Сп'янчити, -чу́, -чи́ш, гл. Опьянить. Як випив три чарки, так його й сп'янчило.
Форкотати, -кочу, -чеш, гл. Болтать, много говорить.