Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

А-а́сі, меж. Дѣтск.: испражняться. Ходім а-а́сі!
Вигибти, -бну, -неш, гл. = вигинути.
Жердя I, -ді, ж. Жердь.
Запопада́ти 2, -да́ю, -єш, сов. в. запопа́сти, -паду́, -де́ш, гл. 1) Ловить, поймать, захватывать, захватить, схватить. Де ж це він коняку запопав? Мнж. 131. Хоче, бач, Марко запопасти його і дати йому доброго прочухана. Стор. МПр. 169. Як би запопасти її так, щоб вона вже не вирвалась з його лапок. Мир. Пов. І. 165. 2) Попадать, попасть. Пішли, куди хто запопав. Котл. Ен. І. 15.
Копичка, -ки, ж. Ум. отъ копи́ця.
Навпісля́ нар. Впослѣдствіи; потомъ, послѣ. Навпісля чую — мій пан аж заслаб. Левиц. І. 147. Навпісля дає вона молодому два хліби. О. 1862. IV. 27.
Обіссатися, -ссуся, -ссе́шся, гл. Обсосаться, пососать чрезъ мѣру. Дитина блює, — то воно обіссалось. Харьк. г.
Перемага, -ги, ж. = перемога. В тім тільки й перемага, що він бідний, а вона багатирка. Полт. у.
Соняшничина, -ни, ж. Стебель подсолнечника. Г. Барв. 224. Ум. соняшничинка.
Стрюк, -ка, м. = струк. Камен. у. Ум. стрючо́к, стрюче́чок.