Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Викишкати, -каю, -єш, гл. Выгнать, прогнать (отъ киш!) Упросились злидні на три дні, та чорт їх і довіку викишкає. Ном. № 1538.
Доку́пи нар. Вмѣстѣ. Ком. І. 50.
Копитаха, -хи, ж. Сортъ плахти. КС. 1893. XII. 448.
Нахопити, -ся. Cм. нахопляти, -ся.
Поширяти II, -ря́ю, -єш, гл. 1) Порѣять (о птицѣ). 2) Потыкать, понырять. Треба було переїздить місток, а темно дуже. Поширяв ломакою по мосту, — дірок нема, тоді й переїхали. Павлогр. у.
Пронос, -су, м. Поносъ. Мил. М. 82, 80.
Скрекотання, -ня, с. Стрекотаніе.
Сподівати, -ва́ю, -єш, гл. Ожидать. Лиш, братіку, тебе довіку не сподівати. ЗОЮР. І. 27. А на святу неділеньку я й столи позастилаю і в гості вас, моя матінко, сподіваю. Мил. 202. До себе великого лицаря Семена Палія у гості сподіває. Макс. (1849), 89.
Сутеніти, -ніє, гл. безл. 1) Темнѣть, смеркаться. Стало сутеніти, як рушили з лісу. Н. Вол. у. 2) Неясно виднѣться. Щось далеко, далеко сутеніє. Рк. Левиц.
Хвура, -ри, ж. = хура. Ми тебе доставим аж до того міста, где ти маєш хвуру брати. Чуб. V. 1043.