Ґанчува́ти, -чу́ю, -єш, гл. 1) Браковать, находить недостатки. Котра дівчина вередує з женихами, ґанчує та плаче, то з єї оттак сміються. 2) Имѣть изъянъ, порокъ, недостатокъ. Ґанчує на ногу кобила.
Змінний, -а, -е. Измѣнчивый, измѣняющійся. Змінне. Плата за промѣнъ денегъ. Від сотки треба жидові дати тільки а тільки змінного.
Калічний, -а, -е. Увѣчный. Царь уп'ять послав сказать: щоб збірались до його... усі: і старе й мале й калішне.
Промахнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Промахнуться. (Объ ударѣ, но не о выстрѣлѣ). Як ударить хто, то промовить: «лясь!», а як промахнеться, то товариш почина його руки гладити.
Прото нар. Поэтому.
Сватати, -таю, -єш, гл. Сватать. Сватай мене, козаченьку, не вводь у неславу. Козак дівку вірно любить. — заняти не смів. — Тим я її не займаю, що сватати маю.
Тихцем нар. Потихоньку. Ми з чоловіком радимось тихцем.
Тіснитися, -нюся, -нишся, гл. Тѣсниться. Тісняться, неначе хліб у печі.
Чебриця, -ці, ж. Родъ растенія. Торох, торох, сію горох, — вродила чебриця.
Чутіти, (-тію, -єш?), гл. = густи. .
