Вильни́й, -а́, -е́. Извилистый. Вильна річка. Попрямуйтеся ви, вильні дороженьки, поправуйтеся ви лихі вороженьки.
Косильки, -льок, ж. мн. Раст. = сокирки.
Ло́тать, -ті, ж. = латаття.
Лю́ляти, -ляю, -єш, гл. 1) Баюкать. Люляю, люляю, поб'ю котка, полаю. 2) Спать (о дѣтяхъ). А Савиха молоденька дитину колише: «Ой люляй, люляй, вродливий синочку!».
Позшивати, -ва́ю, -єш, гл. Сшить (во множествѣ). Вони (Адам і Ева) позшивали листи з липи, позакривались.
Ставець, -вця, м.
1) Деревянная тарелка. Кожному старцю по ставцю.
2) Цилиндрическій сосудъ съ дномъ для печенія пасхальныхъ хлѣбовъ.
3) Конусообразная куча дровъ, приготовленная для выжиганія угля.
Татаронька, татарочка, ж. Ум. отъ татарка.
Тупати, -паю, -єш, гл.
1) Топать.
2) Ходить, стуча ногами, ходить не переставая, топтаться. Дідусь у господі тупав.
3) Ухаживать, заботиться, хозяйничать. Як є коло чого тупать, то є що й хрупать.
Убуритися Cм. убурюватися.
Цурання, -ня, с. Отреченіе, удаленіе.