Бовкати, -каю, -єш, гл.
1) Звонить отрывисто: ударять (въ колоколъ). Бовкає дзвін у неділю. Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він.
2) Говорить необдуманно. Нехай хоч жінки ледачі посоромляться, а то ще й при йому инший таке пробовкне, щоб їх лиха година бовкала.
Воляр, -ра, м. Воловій пастухъ. Ай лем почав воляр трубить, почало ся дівча будить.
Діжкови́й, -а́, -е́. Относящійся къ кадкѣ.
Здогі́н, -го́ну, м. Доганка, погоня. на здогін. Въ догонку, въ погоню. Я за ним на здогін, — на тобі макогін.
Кривоніс, -носа, м. Съ кривымъ носомъ. Хоч кривоніс, аби Бог приніс.
Охайний, -а, -е. 1) Опрятный, чистоплотный. Таке було кукібне, таке було охайне.
2) Очищенный, выхоленный. Зілля моє да охайнеє! Дитя моє да коханеє! Я ж тебе да охаяла, Марусеньку да угаяла.
Повладати, -да́ю, -єш, гл. Повладѣть нѣсколько времени. Молодий пан не довго повладав батьківщиною: усю землю попродав та й повіявся кудись гроші переводити.
Прокуняти, -ня́ю, -єш, гл. Продремать.
Пуздря, -рі, ж. Прыщъ; волдырь.
Шкромадити, -джу, -диш, гл. = скромадити.