Берег, -га м.; во мн. ч. берега и береги. 1) Берегъ. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Богу молись, а до берега гребись. На березі Ганна роздяглася. берегами. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. 2) Край, бортъ. Глибока миска з крутими берегами. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. 4) Обрѣзъ въ книгѣ. Книжка з золотими берегами. 5) пуститися берега — отдаться на произволъ судьбы. 6) держатися берега означаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. 7) берега дати — положить предѣлъ, конецъ. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Ум. бережок, бережечок, береженько. На бережку у ставка. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Тиха вода береженьки зносить.
Виживатися, -ваюся, -єшся, сов. в. вижитися, -живуся, -вешся, гл. Истрачивать, истратить все, израсходовать. Нема за що й соли купити, — так вижився.
Дер! меж.
1) Для выраженіи звука, происходящаго во время разрыванія ткани. Дер-р-р! поли у шляфрока як не було. Также для выраженія звука отъ царапанія по твердому тѣлу. Дер-дер до діда в двері. Баба прокинулась: діду, діду, щось до нас у двері Шкряботить. Дід вийшов, коли то ведмідь.
2) Крикъ коростеля. Деркач кричить: дер-дер!
Дору́блювати, -люю, -єш, сов. в. доруби́ти, -блю́, -биш, гл. Оканчивать, окончить обрубать (въ шитьѣ). Ти ще й рубця не дорубит, я вже й звернусь.
Кокорудка, -ки, ж. Шишка (сосн. и пр.)
Лишни́ця, -ці, ж. Лишекъ.
Любове́ць, -вця́, м. Любитель.
Маришка, -ки, ж. Раст. Origanum vulgare = матери́нка.
Хлопцюга, -ги, м. Ув. отъ хлопець. Я наймит у неї, хлопцюга приблудний. Ну, вставай, хлопцюго!
Чохлиця, -ці, ж. = чохла. Старша світилка багата, на їй сорочка чохлата, під тими чохлицями сидять воші копицями.
