Брикати(-ся), -каю(-ся), -єш(-ся), гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Відшпилити Cм. відшпилювати.
Жовняр, -ра, м. и пр. = жовнір и пр.
Кантора, -ри, ж. Кондратович... пішов у кантору.
Ковзати, -заю, -єш, гл. Дѣлать скользкимъ, гладить, тереть. Не ковзай підлоги ногами.
Кужілець, -льця́, м. = кужіль.
Облімок, -мка, м. У гребенщиковъ: нижняя часть рога отъ основанія его.
Повсаджати, -джа́ю, -єш, гл. = повсаджувати. Повсаджав їх до темниці.
Хавчура, -ри, ж. = хавка 1.
Шкарлубина, -ни, ж. = шкалубина.
