Амі́нь, нар. 1) Аминь. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Амінь тобі буде. Мовчи, а то тут тобі й амінь!
Гу́лиця, -ці, ж. = Вулиця. А на нашій гулиці усе хлопці молодці. Ум. Гу́лонька, гу́лочка. Вийди, доню, на гулоньку. За дудочку да й на гулочку.
Зрошати, -ша́ю, -єш, сов. в. зроси́ти, -шу́, -сиш, гл. Орошать, оросить. Дрібненькими слізоньками все поле зросила. Припав він до землі та й зросив її слізьми.
Осовище, -ща, с. Болѣзнь у скота: затвердѣніе, опухоль вымени.
Падкуватися, -куюся, -єшся, гл. — за ким. Заботиться о комъ. Дід падкується за унуком.
Переплинути, -ну, -неш, гл. = перепливти. Треба мені перебрести сю річеньку та глибокую. А чи мені перебрести, а чи мені переплинути.
Самовладно нар. Самовластно, самодержавно.
Тарабан, -на, м. Барабань. Ум. тарабанець, тарабаник, тарабанчик.
Цілорічний, -а, -е. Продолжавшийся круглый годъ. Цілорічна праця.
Шахва, -ви, ж. Шкафъ. Ум. ша́ховка.