Вивірчувати, -чую, -єш, сов. в. вивертіти, -рчу, -тиш, гл.
1) Высверливать, высверлить, вывертѣть.
2) Разматывать, размотать изъ чего-либо. Приїхали, він вивертів із рядна і поклав на столі (хліб).
Запасчи́на, -ни, ж. = запаска, плоховатая запаска. У мами ходила в старій запасчині. Так собі, в запасчині, в сорочечці і в очіпку: звісно, — дома.
Мотуза́рь, -ря́, м. Веревочникъ, дѣлающій веревки, бечевки.
Новохрещенець, -нця, м. Неофитъ, новокрещенный.
Няв! меж. Мяу! А котичок няв-няв-няв!
Пообгортати, -та́ю, -єш, гл. То-же, что и обгорнути, но во множествѣ. Ноги аю пообгортайте кожухом, а то померзнуть.
Притакувати, -кую, -єш, гл. Поддакивать.
Сердюччина, -ни, ж. соб. отъ сердюк 1.
Спускати, -ка́ю, -єш, сов. в. спустити, спущу, -стиш, гл. Опускать, спустить; опускать, опустить. А ми коні спустимо. Як схоче, то й на гору повезе, а як не схоче, то й з гори спустить. Рушниками, що придбала, спусти мене в яму. Да нажени хмару чорнесеньку, да спусти дощик дрібнесенький. Ізійду я на горбочок, спущу голосочок. спустити во́ду. Спустить воду, дать ей сбѣжать. Може Москва випалила і Дніпро спустила в сине море? спускати луг. Дѣлать щелокъ. У понеділок не можна лугу спускати. — ціну. Сбавлять, сбавить цѣну. — дух. Испускать, испустить духъ, умереть.
2) Отпускать, отпустить. Спусти старця з села, прибуде йому й ума.
3) Случать, случить (животныхъ).
4) — на пожарі. Сжигать, сжечь. Моя галера цвіткована, мальована стала вся обідрана, на пожарі спускана.
Упаскуджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. упаскудитися, -джуся, -дишся, гл.
1) Загаживаться, загадиться, выпачкиваться, выпачкаться.
2) Испражняться, испражниться. (Чорт) на припічку впаскудився такою смолою, що й досі смердить на всю хату.