Брязкити, -кит, ж. мн. Бренчалки, погремушки. Встрѣчено только въ фальсифицированной думѣ о походѣ князя-язычника въ христіанскую землю. У дудки грали і в брязкити бряжчали.
Вихвалка, -ки, ж. Хвастовство, похвальба. Ти все на вихвалку. При.... вихвалках.... своєю силою.
Вільшина, -ни, ж.
1) Ольховое дерево.
2) Ольховая роща; соб.: ольховыя деревья.
Воропай, -пая, м. ? Чоловіче воропаю, де ж я тебе поховаю? Заховаю під вербою. Чим накрию? Пеленою. Заховаю на могилі, щоб по тобі вовки вили. Cм. еще
Кошлатий, -а, -е. Мохнатый. Іде коза рогата, веде діток кошлата.
Мущи́рь, -ря, м. 1) Мортира. Густо заставлені гарматами і мущирями. 2) Ступка, толчея. В мущирі сіль товче.
Несвідомо нар.
1) Не зная; безъ вѣдома.
2) Безсознательно.
Обережно нар. Осторожно.
Поспіл I нар. = поспіль. Дарма що стара, а ще б поспіл билася з чоловіком. Поспіл три тиждні роблять.
Пригрущати, -ща́ю, -єш, сов. в. пригрусти́ти, -грущу, -стиш, гл. Внушать, внушить, приказывать, приказать. Він так мені пригрущав, щоб я тобі наказав. Можайка кряжив здорово за паничами, глядів їх, як своїх дітей, пригрущав, щоб не робили погано. Лихий свекор погуляти да не пустить; ой хоть пустить молодую да й пригрустить: «Іди, іди, дитя моє, не барися: у сінечки за дверечки да й вернися.