Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бучуля, -лі, ж. = бочуля. Плачте, діти, плачте, бучулі не бачте; плачте, діти, ревне, чей орендар бучулю верне. Pauli. II. 85. Ум. бучулька.
В'ячати, -чу, -чиш, гл. = мекати. Коза в'ячит, кричит: ве, ве! Вх. Уг. 232.
Жи́жка, -ки, ж. 1) Ум. отъ жижа. 2) Подколѣнокъ, поджилка. Як глянув на неї дід, то аж жижки в його затрусились. Стор. I. 101. Аж жижки дріжать. Ном. № 5040. В обох підківки забряжчали, жижки до танців задріжали. Котл. Ен. І. 20. креса́ти в жи́жку. Танцуя, пяткою касаться икры. Ном. № 14133. 3) Раст. Жигавка. ЗЮЗО. І. 140.
Кошикарство, -ва, с. Ремесло корзинщика. Желех.
Наколядува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Спѣть много колядо́к. 2) Заработать колядуванням.
Пахати, -хаю, -єш, гл. Нюхать, обонять. Угор.
Попримощувати, -щую, -єш, гл. То-же, что и примостити, но во множествѣ.
Рум'ян, -ну, м. = роман. Рум'ян поле покриває, де козак ся проїзжає. Лукаш. 134.
Цісарка, -ки, ж. Австріячка.
Шелюг, -га, м. 1) Красная лоза, тальникъ, Salix acutifolia. ЗЮЗО. І. 34. Мнж. 149. 2) = шеляг. Не видушила у нього ні шелюга. Фр. Пр. 169.