Витрут, -ту, м. Мѣсто, натертое на ногѣ (отъ ходьбы).
Долу́щуватися, -щуюся, -єшся, сов. в. долу́щитися, -щуся, -щишся, гл. Оканчивать, окончить вылущиваться, шелушиться.
Дріжа́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Дрожать. Дріжить як мокрий хорт, зубами знай цокоче. Гей як вискочив козак Нечаєнко сам кониченька сідлати, гей під кониченьком, гей під вороненьким стали ніженьки дріжати.
Замоцува́тися, -цу́юся, -єшся, гл. Укрѣпиться, сдѣлаться болѣе крѣпкимъ. Тютюн замоцувався від неї (горілки).
Лопітли́вий, -а, -е. Плохо, неразборчиво говорящій.
Ляши́ти 2, -шу́, -ши́ш, гл. 1) Разбить огородъ на грядки. 2) Дѣлать знаки на полѣ, чтобы не было обсѣвокъ.
Пачка, -ки, ж. Пачка, кипа, тюкъ. Біда тому пачкарові, що він пачки перевозить, бо му комар в ухо бренить: покинь пачки, бо затнеш.
Подостругувати, -гую, -єш, гл. Дострогать (во множествѣ).
Пообсисатися, -саємося, -єтеся, гл. Обсосаться, объѣсться, сося. Ось пійду йому телят до корів повипускаю, — нехай пообсисаються.
Радіти, -ді́ю, -єш, гл. Радоваться. Кажуть люде, що козаченьку буде дівчина рада. Хоть радій, не радій, то не буду брати, було б тобі з другим не жартувати.