Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Арешто́вувати, -вую, -єш, сов. в. арештува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Арестовывать, арестовать. 2) Забастовать (въ карточной игрѣ). Шейк. 3) Въ думѣ «про Самійла Кішку» употреблено въ значеніяхъ: вооружать и приготовлять къ стрѣльбѣ: Ой із города Трапезонта виступала галера... гарматами арештована. АД. І. 208. Тогді козаки собі добре дбали: сім штук гармат собі арештували, яссу воздавали. АД. І. 217.
Бревтій, -тія, м. = бревкало.
Випрясти Cм. випрядати.
Глажанка, -ки, ж. Просо въ толчеѣ почти истолченное для пшена. Кобел. у.
Зрубити, -блю́, -биш, гл. Сдѣлать срубъ. Зрубив хату. Н. Вол. у.
Козловий, -а, -е. Козловый.
Наскидати, -да́ю, -єш, гл. Набросать. Наскидали самих денежок стільки! ЗОЮР. І. 153. Як заспіваю пісень козацьких під кобзу, дак наскидають геть у шапку грошей. К. ЦН. 307.
Обікласти, -ся. Cм. обкладати, -ся.
Поганкуватий, -а, -е. 1) Плоховатый. 2) Невзрачный, некрасивый. Дівка вже дохожала, тільки поганкувата і до роботи лінива. О. 1862. VII. 39.
Хворостиння, -ня, с. То-же, что и хмиз? Пішов мужик одбувать свою панщину в ліс, збірать хворостиння. Грин. II. 72.