Жвакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Глодать. Вовки сіроманці набігали, тіло козацькеє рвали, по балках, по тернах жовту кість жвакували. 2) = жва́кати.
Ковбасяник, -ка, м. = ковбасник.
Ме́ливо, -ва, с. = мливо.
Мину́щий, -а, -е. Скоропреходящій, тлѣнный. Усе тінь минуща, одна річ живуща — світ з Богом.
Неосудливий, -а, -е. Не осуждающій другихъ, не говорящій о другихъ дурного. Пані моя, пані моя, пані влюбленая, неревнивая моя, неосудливая!
Пірчити, -чу, -чиш, гл. Колотить, бить (кого). Народ як зсадив вовка, як почав пірчить, то вже йому й не хочеться, насилу живий вирвався. Жене баба квочку з курчатами та пірчить її дубцем.
Пом'янути Cм. поминати.
Соколонько, -ка, соколочок, -чка, м. Ум. отъ сокіл.
Уголос нар. Громко. А то думають-думають ні вголос, ні мовчки. Троянки вголос загули.
Чулко, -ка, с. Головной уборъ засватанной дѣвушки: картонный обручъ, обвитый лентами, сзади также виситъ пучекъ лентъ.