Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Доже́вріти, -рію, -єш, гл. Дотлѣть, догорѣть безъ пламени.
Коваленко, -ка, м. Сынъ кузнеца. Ой ніхто ж так не заграє, як той коваленко. Чуб. Иногда — просто кузнецъ. Ой де ж тії коваленки живуть, що хороші черевички кують? Чуб.
Минера́л, -лу, м. Минералъ.
Мо́кро нар. Мокро. Ум. мокренько, мокре́сенько.
Нагрю́кати, -каю, -єш, гл. 1) Настучать, нашумѣть, нагремѣть. 2) Захватить гдѣ-либо, встрѣтить, напасть. Як де нагрюкають якого жида, — там йому й капець. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
На́ймичка, -ки, ж. Наемница, наемная работница. Чи я в тебе, мій миленький, за наймичку робила? Н. п.
Роскарячити, -ся. Cм. роскарячувати, -ся.
Топтатися, -пчуся, -чешся, гл. 1) Толочься на одномъ мѣстѣ. Шейк. 2) Рваться, изнашиваться (объ обуви).
Хвиндя, -ді, ж. = хиндя. Радом. у.
Чортопхайка, -ки, ж. Родъ экипажа. Запріг він миттю чортопхайку, черкнув із неба, аж курить. Котл. Ен. Посадили мене на чортопхайку та одвезли аж у Оренбург. Шевч. (О. 1861. X. 5).