Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Величати, -ча́ю, -єш, гл. 1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Макс. Один одного звикли добродіями величати. ЗОЮР. II. 201. 2) Почитать, относиться съ уваженіемъ; чествовать. Дурня багатого всі величають. Ном. № 1429. Андрею, не будьте свинею, коли вас люде величають. Ном. № 2837. Десь я тобі та докучила, по твоєму двору ходячи, кіскою маючи, твій двір величаючи. Макс.
Гилля, -лі, ж. = гілля. Шукай собі або глибокої води, або високої гіллі. Ном. № 3652.
Гущиня́, -ні́, ж. = Гущавина. Рудч. Ск. I. 133.
Догма́т, -ту, м. Догматъ. І нам сліпим передали свої догмати. Шевч.
Забагни́ти, -ся. Cм. забагнювати, -ся.
Напеле́шкатися, -каюся, -єшся, гл. Набраться.
Нестямка, -ки = нестяма. Христя з нестямки добігла аж до комори. Мир. Пов. II. 74. У нестямках не знав що робити. З нестямки повернули уростич драла. Полт. Нестямки напали. Растерялся, растерялись; забылся, забылись.
Познакомитися, -млюся, -мишся, гл. = познайомитися. А знаєш, як я познакомився з тим Хоцінським? Левиц. І. 145.
Попереиначувати, -чую, -єш, гл. = попереинакшувати.
Попрятувати, -тую, -єш, гл. Прибирать. Взялись попрятувати. Св. Л. 280.