Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

навічник

Наві́чник, -ка, м. Испорченное намісник. Cм. навісний, — въ другомъ варіантѣ приведенной тамъ пѣсни стоить: наві́чничок. Грин. III. 432.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 471.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАВІЧНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАВІЧНИК"
Біжник, -ка, м. Полочка для иконъ. Конст. у.
Виплюнути Cм. випльовувати.
Люби́дра, -ри, ж. Огородная мята, Tropaeolum urinus. Мнж. 185.
Настіж нар. Настежь. І сіни й хата перед тобою настіж. К. ЧР. 222.
Підстирити, -рю, -риш, гл. підсти́рила й мене стира! Дернула и меня нелегкая.
Попивати, -ва́ю, -єш, гл. Попивать, пить. Напитку дорогого не попиває. АД. II. 6. Чорний ворон залітає, тую кровцю попиває. АД. І. 85.
Різун, -на, м. Головорѣзъ, разбойникъ.
Уманити Cм. уманювати.
Чванливо нар. Чванно, важно.
Чужатися, -жаюся, -єшся, гл. Чуждаться. Свойого доправляйся, роду не чужайся. Ном. № 9333.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАВІЧНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.