Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Анало́й, -ло́ю, м. Налой. Ум. Анало́йчик. Грин. III. 516.
Гадюк, -ка, м. = гадина. Вх. Зн. 9.
Гуна́ти, -на́ю, -єш, гл. = Лунати. Харьк.
Денде́ра, -ри, ж. Раст. Datura stramonium. L. Дурмань.
Кіпочка, -ки, ж. Ум. отъ копа.
Намену́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Начать говорить, открыть ротъ, заикнуться. Мені слова промовить не вільно при батьку: тілько наменусь — усі моргають, що треба мені за язик вкуситися. МВ. ІІ. 86.
Пообносити, -шу, -сиш, гл. То-же, что и обнести, но во множествѣ.
Прасунок, -нку, м. 1) Скорбь, огорченіе, безпокойство. Ой не услишай, Господи, клятьби моєї, що я своїх синів кляла-проклинала: у своїй голові великий прасунок мала. ЗОЮР. І. 24. 2) Хай йому прасунок! Чортъ съ нимъ. Ном. № 5123. Нехай йому лихий прасунок, як голодом нам помірать. Котл. Ен. III. 24.
Сцячка, -ки, ж. Болѣзнь: недержаніе мочи.
Шпильок, -лька, м. Ум. отъ шпиль.