Доволя́ти, -ля́ю, -єш, гл. = Доволити.
Каралуш, -ша, м. Клинъ, которымъ сбиваютъ плоть.
Ли́врити, -рю, -риш, гл. Плохо читать. Вчився він добре на филозофії: в шіснадцять літ письмо мимрив та все по латині ливрив.
Лизь, -зя, м. = лизень. як його лизь злизав! = як лизень злизав його.
Повицуплювати, -люю, -єш, гл. Вытащить (во множествѣ).
Повичка, -ки, ж. Привычка, обыкновеніе. Би йому не дивуйте, бо в нього така повичка.
Примогтися, -жуся, -жешся, гл. = примогти. Не знаю, коли вже я приможуся тобі вернути.
Самодруг, -гого, м. Вдвоемъ пребывающій, самодругъ.
Стиха нар.
1) Тихо, тихонько. Стиха словами промовляє. Стиха підхождає. Та все стиха у гуслоньки грає.
2) Изподтишка, украдкой. Нехай брешуть, нехай брешуть, добрешуться лиха, а ми двоє, серце моє, любімося стиха. Ум. стихенька, стихесенька. Пливи, пливи, мила, стихенька водою.
Шинок Cм. шинк.