Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Воларити, -рю, -риш, гл. Быть пастухомъ воловъ. Вх. Зн. 7.
Воропай, -пая, м. ? Чоловіче воропаю, де ж я тебе поховаю? Заховаю під вербою. Чим накрию? Пеленою. Заховаю на могилі, щоб по тобі вовки вили. Тополя, Чари, 9. Cм. еще Потебня. ІІІ. 65.
Дженджури́стий, -а, -е. Щеголеватый, кокетливый. Цур тобі, пек тобі, яка дженджуриста: я купив їй личман, ще хоче й намиста. Чуб. V. 105.
Доса́донька, -ки, ж. Ум. отъ. доса́да.
Жебрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Нищенствовать, просить милостыни. Радом. у. Пішов уже жебрувати. Ном. № 14292.
Зчепурити, -рю́, -риш, гл. Убрать красиво, украсить. Обмазали хату, зчепурили так, як молоду. Г. Барв. 249.
На́года, -ди, ж. Случай, удобное время. (Юда) шукав нагоди, щоб видати Його їм без народу. Єв. Л. XXII. 6.
Покутник, -ка, м. Кающійся, отбывающій покаяніе, эпитемію.
Постояльне, -ного, с. Постойная повинность. Я ж іще плачу й постояльне у поміч, бідним. Кв.
Укленяти, -няю, -єш, гл. 1) Настойчиво упрашивать, заклинать. Екатер. у. (Залюб.). 2) Упрекать. Вона його вкленяла, як почула, що він так зробив. Екатер. у. (Залюб).