ладитися
Ладитися, -джуся, -дишся, гл. 1) = лагодитися 1. Умірать ладься. Став пан у дорогу ладитись. 2) = лагодитися 2. 3) безл. Спориться. Як не ладиться, то й у печі не гориться.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 340.
Том 2, ст. 340.