Анки́р, -ру (рю), м. = Альки́р. Де ж ти будеш спала? — В анкерю, в пірю.
Біляр, -ра, м. Бѣлильщикъ. І стала одежа його осяйна, вельми біла, мов сніг, якої біляр на землі не може вбілити.
Верстовий, -а, -е. Верстовой. — шлях. Столбовая дорога. На верстовім шляху в полі корчма під вербою.
Груше́вина, -ни, ж. Грушевое дерево. На грушевині гніздище.
Кістняк, -ка́, м. = кістяк 1. Возила, возила (коняка), а тепер кістняк тліє.
Кляскати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] кля́снути, -сну, -неш, гл. 1) Хлопать, хлопнуть. Біс перістий свиснув, кляснув. 2) — язиком. Щелкать, щелкнуть языкомъ.
Лю́бий, -а, -е. 1) Милый; пріятный; хорошій. Бжола летить на любий цвіт. Розмова моя люба та мила. Любого гостя весною частують медком, а в-осени молочком. Така люба рілля, що дитина виросла б, коли б посадив. 2) Возлюбленный. Ізійшов голос із небес: Ти єси син мій любий, що я вподобав. До любої небоги нема далекої дороги. 3) Любовный. У любий місяць уродилась (про дівчину, котру всі кохають). Ум. любенький, любесенький. Тіточко наша любенька, не кидай нас. Там така любісінька дитина.
Продолубати, -ба́ю, -єш, гл. Проковырять. Начав долубать. Продолубав таку вже дірочку, шо й кулак улізе.
Тупісічкий, -а, -е. = тупісінький.
Хлібопекня, -ні, ж. Пекарня.
