Єдна́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Соединять, объединять. Єднай, батьку, Україну. І єднає людські князі з ізраїльським родом. 2) Склонять къ себѣ, пріобрѣтать чье расположеніе, соглашать. Таки у нашому селі назнав я дівчину. Вчащаю і матір удову єднаю. Гетьмане Потоцький, що в тебе розум жіноцький: ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш — чом ти Хмельницького не єднати? Ісус учеників єднає. Стала мати гадати та зятя єднати. 3) Договаривать. Не страшно женитись, а страхано попа єднать. — за коѓо дочку́. Уговариваться о выдачѣ дочери замужъ за кого. «Чого в'янеш, моя доню?» мати не спитала, — за старого, багатого нищечком єднала.
Заграва́ти, -ра́ю, -є́ш, сов. в. загра́ти, -ра́ю, -єш, гл. 1) Начинать играть, заиграть. Звелів вже він музикам заграти. 2) Начинать, начать двигаться: бѣжать, летать и пр. рѣзвыми, бойкими движеніями. Гей коню мій, коню, заграй підо мною! Над річкою, над Дунаєм орли загравали. 3) О морѣ: начать волноваться. Ой заграй, заграй, синесеньке море, та під тими байдаками. О свѣтѣ: начинать играть, заиграть. Заграло сонечко. 4) О винѣ, наливкѣ: начать бродить.
Запо́на, -ни, ж. 1) Пологъ, занавѣска. На вікнах... запони. Чорною запоною застилає очі. 2) Застежка. Срібнії запони. 3) Препятствіе, помѣха. Ум. запо́нка. Одчини! — Не одчиняє. Він як суне двері ногою... У хату, — аж він там за запонкою.
Курлу! меж., выражающее крикъ журавля. Коли це один журавель: курлу!
Напрути́ти Cм. напручувати.
Перенімечитися, -чуся, -чишся, гл. Онѣмечиться.
Попідсмикувати, -кую, -єш, гл. Поддернуть, подобрать (во множествѣ).
Продимати, -ма́ю, -єш, сов. в. проду́ти, -дму, -дмеш, гл. Продувать, продуть. Така хата, що наскрізь продимає. Добри-вечір, кумо моя! чи продула місце, та щоб мені з твоїм, милим вечеряти сісти? — Ой щоб же ти, кумо моя, цього не діждала, щоб я тобі з моїм милим місце продимала.
Пукас, -са, м. Рыба Rhodeus amarus, горчакъ.
Тонісінький, -а, -е. Очень, чрезвычайно тонкій. Тонісінькі рожеві завіси.
