Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гнилоокий, -а, -е. Съ больными, гноящимися глазами. Чуб. VII. 577.
Загоро́джувати, -джую, -єш, сов. в. загороди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Загораживать, загородить, огораживать, огородить. Рот не город — не загородиш. Ном. № 6990. На твій гнів не загорожений хлів. Ном. № 3480.
Зго́дити́ся Cм. згоджатися.
Косарський, -а, -е. Косарскій. Рівняє, роботу теслярську до косарської. Ном. № 10037. Косарі співали косарських пісень. Левиц. Пов. 109.
Надкуси́ти Cм. надкушувати.
Розсоханя, -ні, ж. Коршунъ красный, шулятникъ, Falco milvus. Желех. Розсоханя має хвіст розсохатий. Вх. Зн. 60.
Сімряга, -ги, ж. = семеряга. Вийду я за ворота, надіну сімрягу. Чуб. V. 4 50. Ум. сімряжка.
Споживляти, -ля́ю, -єш, сов. в. споживи́ти, -влю́, -виш, гл. Довольствовать, удовольствовать.
Хамут, -та, м. Хомутъ. Чуб. І. 68. Вас. 159.
Чубрій, -рія, м. 1) Человѣкъ съ длинными волосами. Переносно: мужикъ. І до нашого брата, простого козака, не хилилась якось.... чубріями звала. О. 1861. VIII. 16. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій; а селянин міщанина — салогуб. О. 1862. VIII. 32. 2) Названіе вола съ клочкомъ шерсти между рогами. КС. 1898. VII. 47. 3) = чуботрус. Такого дам чубрія, щоб не чіплявсь.