Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бевкання, -ня, с. Звонъ въ одинъ колоколъ (раздѣльный). Харьк.
Галасуватий, -а, -е. = галасливий. К. Кр. 40.
Гарманка, -ки, ж. Катокъ, которымъ молотять. Славяносерб. у.
Догина́ння, -ня, с. Догибаніе.
Зроду Cм. зрода.
Кокати, -каю, -єш, гл. Стричь (преимущественно овецъ). Мнж. 182.
Однаково нар. Все равно, безразлично. Вам однаково, що тут, що там. Гліб.
Погукувати, -кую, -єш, [p]одн. в.[/p] погукну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Покрикивать, крикнуть. Сама, як пані, тільки погукує: «А се подай, а те принеси!» Св. Л. 115. За ворота вийшла, косу чесала, та на своїх дружок погукувала. Мет. 114. Погукують плугатарі, поганяючи воли в плузі. Левиц. І. 76. Годі! — погукнула на ввесь голос свій. МВ. Погукнув він (на хлопця): біжи мерщій та спитайся. Чуб. II. 649.  
Рамкастий, -а, -е. Съ зарубками. Вх. Лем. 459.
Сохур, -ра, м. Вилка для зимней ловли рыбы.