Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

А́хати, -хаю, -єш, сов. в. а́хнути, -ну, -неш, гл. Ахать, ахнуть. Гості ахали, дивувались, хвалили книжки. Левиц. І. 483. І багата, і хороша, хто погляне — ахне. Чуб. V. 37.
Валяка, -ки, об. = валюка. Ти такий грубиян і валяка. Г. Барв. 500.
Виорювати, -рюю, -єш, сов. в. виорати, -рю, -реш, гл. 1) Вспахивать, вспахать. Виорала дівчинонька мислоньками поле. Мет. 274. 2) Находить, найти въ землѣ при паханіи. Не чув, щоб хто росказував, що в полі виорують лина. Рудч. Ск. І. 165.
Зла́да, -ди, ж. = злагода 2. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Моторя́чий, -а, -е. = моторний. Старий, а моторячий чоловік.
На́кри, -рів, м. мн. Музык. инстр.: бубны.
Опуша, -ші, ж. Раст. репейникъ, лопухъ. Вх. Лем. 44.
Понаплоджувати, -джую, -єш, гл. Наплодить (во множествѣ). Дітей понаплоджували, а годувати нічим. Васильк. у.
Примовка, -ки, ж. = примівка. Ном. № 259. Г. Барв. 366.
Прихвачуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. прихвати́тися, -чуся, -тишся, гл. Поспѣшно браться, взяться. Прихватюсь мерщій до тіста, пироги побгаю. Мкр. Н. 15.