Винний I, -а, -е. 1) Виновный, виноватый. За єдного винного сто невинних гине. Я цьому не винна. Не винна доля, винна воля.
2) Долженъ, должный. Так як я вам винний. Вона мені винна карбованця.
Глипання, -ня, с. = лупання.
Дари́ти, -рю́, -риш, гл. = Дарувати 1 и 2.
Колінчик, -ка, м. Колѣнце въ стеблѣ. Ой стерегла я жита, пшаниці... Щоб з колосочки не видзьобало, щоб колінчика не виломило. Cм. колінце 2.
Мура́р, -ра́, м. = муляр 1.
Обиватель, -ля, м. Обыватель, гражданинъ.
Понадколупувати, -пую, -єш, гл. Надковырять (во множествѣ).
Порадувати, -дую, -єш, гл. Порадовать. Чого се так збентеживсь, нічим мабуть порадувать?
Розжалкуватися, -куюся, -єшся, гл. Разжалобиться. Розжалкувався, як вовк над поросям.
Угодливий, уго́дний. Cм. угоден.