Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гірний, -а, -е. Горный.
Горно́ нар. Гористо. Туди Чхати дуже горно. Міусск. окр.
Го́ряний, -а, -е. Гористый, возвышенный. Де буде країна висока, горяна, то.... Дещо.
Закоха́ння, -ня, с. 1) Любовь. Не я, милий, осудила, судять же нас люде, що з нашого закохання нічого не буде. Мет. 78. Хто не знає закохання, той не знає лиха. Мет. 31. 2) Возлюбленный возлюбленная. А десь моє закохання до вечери сиділо. Гол. III. 329. Вернися, любе закохання, перестань ся гнівати. Грин. III. 228.
Кресь! меж., выражающее звукъ высѣканія огня. Кресь да й єсть! Посл.
Лести́вий, -а, -е. Льстивый. Потребить Господь лестивих і уста заціпить хитрим. К. Псалт. 25.
Набіля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Намекать. Так мені набіляла, аж не вимовляла.
Незмінно нар. Неизмѣняемо; неизмѣнно.
Руно, -на, с. 1) Руно. Вас. 198. Од вовка втечи, а руно принеси. Ном. № 10240. Шерсть на тій собаці як руно. Черк. у. 2) мн. Всходы. Подивитись на руна польові: жити такі, що й вуж не пролізе. МВ. (О. 1862. І. 74). Ум. рунце. Ном. № 10240. руне́нце. Тепер вовниця дорога: як руненце, так копа. Мил. 44.
Терноха, -хи, ж. = тернослива. Анн. 275.