діверко

Ді́верко, -ка, м. Ум. отъ дівер.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 386.

Випадкові слова

Ме́тло, -ла, с. Мѣсто удобное для охоты. Лебед. у.

повністю...

Шопа, -пи, ж. Навѣсъ, сарай съ двумя, рѣдко тремя стѣнками — для возовъ и хозяйственныхъ орудій. Чуб. VII. 396. Пішли до топи вітати пана, пішли до череди брати барана. Чуб. III. 376.

повністю...

Перепелястий, -а, -е. Имѣющій цвѣтъ перепела, сѣрый.

повністю...