Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Галичанка, -ки, ж. Жительница Галиціи. Желех.
Клювати, -клюю́, -єш, [p]одн. в.[/p] клюнути, -ну, -неш, гл. 1) Клевать, клюнуть. Їдять шляхту, клюють очі. Шевч. 174. Списав спину, що й курці нігде клюнути. Ном. № 4016. 2) Биться (о пульсѣ). Вже жили не клюють. Ном. № 8233.
Компонування, -ня, с. Сочиненіе. У євреїв... писателі мали свій взоровзір компонування. К. Іов. XI.
Москалю́га, -ги, м. Ув. отъ москаль.
Обханючувати и обхаючувати, -чую, -єш, сов. в. обханю́чити и обхаючити, -чу, -чиш, гл. Чисто прибирать, прибрать, привести въ пріятный видъ. Дівонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене. Рудч. Ск. II. 56. Яблуня каже: «обхаюч мене». Рудч. Ск. II. 55.
Полотенний, -а, -е. Холщевой.
Прикротний, -а, -е. Спѣшный. Настигає косовиця, а там пійдуть жнива — до самої осени прикротне діло. Г. Барв. 145.
Соловій 2, -вія, м. = соловей. Гол. І. 259. Ум. соловієчко.
Фурчати, -чу, -чиш, гл. Шумѣть, жужжать. Фр. (Желех.).
Хмельник, -ка, м. Мѣсто, гдѣ растетъ хмель. Желех.