Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Барабанити, -ню, -ниш, гл. Барабанить.
Гаїна, -ни, ж. = гай. В зеленій геїні, при низькій долині, козак грає і співає о любій дівчині. Гол. І. 386.
Дряпі́жник, -ка, м. 1) Хищникъ, грабитель. Стор. МПр. 29. 2) Взяточникъ, обдирало. Мир. ХРВ. 85.
Зжури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Запечалиться, истомиться печалью. Конст. у.
Кректати, -кчу́, -чеш, гл. Кряхтѣть. Цупить із печі горщик, аж крекче. ЗОЮР. І. 34.
Омана, -ни, ж. 1) Обманъ зрѣнія, миражъ, призракъ. 2) Заблужденіе. Журба світу сього і омана брацтва входять і глушать слово. Єв. Мр. IV. 19. Не кидайтесь ви на ту оману городянську, котора вже тисячу років кози в золоті вам показує. К. (О. 1861. II. 229). 3) Обманъ, заблужденіе. 4) Раст. Verbascum nigrum. Мил. 35. Cм. оман 2.
Попідкурювати, -рюю, -єш, гл. Подкурить, пустить дымъ подъ что (во множествѣ).
Пронос, -су, м. Поносъ. Мил. М. 82, 80.
Простромити Cм. простромлювати.
Таровисько, -ка, с. Мѣсто, гдѣ скотъ, катается. Вх. Зн. 68.