Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Жми́крутський, -а, -е. Кулаческій.
Заклюба́чений, -а, -е. = заклебучений. Вх. Уг. 239.
Запрячи́, -ряжу́, -же́ш, гл. = запрягти. Желех.
За́ткално, -на, за́ткало, -ла, с. Затычка изъ тряпокъ, которой затыкаютъ дымовую трубу вмѣсто вьюшекъ. Чуб. VII. 381. Вас. 193. Бо на парубках шмаття — то міх, то ряднина, з заткала шапка, з клочча поясина. Чуб. ІII. 34. Мій верх і заткало. Ном. № 2575.
Ме́чник, -ка, м. Меченосецъ.
Надполови́нити Cм. надполовинювати.
Незнайко, -ка, м. Незнайка. Мнж. 40.
Піймати, -маю, -єш, гл. 1) Поймать. Упустила соколонька, да вже й не піймаю. Мет. Сестра її там така, що і в ложці води не піймаєш, т. е. очень быстрая, увертливая. Г. Барв. 202. Піймали до рук. О. 1862. IX 70. 2) Попасть. Максим пошпурив (на бугая) грудку. Метка рука як раз піймала серед крутого лоба. Мир. ХРВ. 129. 2)облизня. Потерпѣть неудачу, получить носъ.
Сердючка, -ки, ж. Сердитая, раздражительная. Лубен. у.
Шкепитє, -тя, соб. Камни, обломки камней. Вх. Зн. 82.