Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Верхнина, -ни, ж. Сливки. Вх. Зн. 6, 37. Ум. верхнинка.
Дра́пати, драпну́ти, драпону́ти, гл. см. дряпати и пр.  
Зака́зувати, -зую, -єш, сов. в. заказа́ти, -кажу́, -жеш, гл. 1) Приказывать, приказать, наказывать, наказать, дѣлать, сдѣлать распоряженіе. Ой заказано і загадано всім козаченькам у військо йти. Маркев. 24. Поховали його, як він заказав. Мнж. 36. Тепер закажу світові всьому: нехай не вірить ніхто нікому. Н. п. 2) Запрещать, запретить. Як я в матері гуляла, — мати не спиняла, а тепера іспинила чужая дитина, і світ мені зав'язала, гуляші, заказала. Грин. III. 86. Ой мені мати заказала, щоб я з тобою нігде не стояла. Мет.
Закипі́лий, -а, -е. 1) Закипѣвшій. 2)кро́в'ю. Покрытый запекшейся кровью. Кров'ю закипілий. Хата. XXI.
Нако́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. накоти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Прикатываться, прикатиться на извѣстное мѣсто; наваливаться, навалиться; набираться, набраться. Сказала: «рубайсь, дерево, возись, дерево, й кладись, дерево!». От як сказала вона, так тут як зачало рубаться, котиться, складаться, — така купа накотилась... велика! Рудч. Ск. І. 91. Рубали дубину, дак дуб і накотився йому на ногу і потрощив у прах. О. 1861. X. 38. 2) Набрасываться, наброситься съ укорами, бранью. Як вернувся додому без грошей Семен, як накотиться на його жінка: ти пішов між чужі люде з грішми та почав піячити!.. Волч. у.
Однодумність, -ности, ж. Единомысліе. Нема одностайности, однодумности в громаді. О. 1861. І. 323.
Підштрикувати, -кую, -єш, сов. в. підштрикну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Подкалывать, подколоть. 2) Подзадоривать, подзадорить. Сатана знає, чим підштрикнути. Кв.
Плещук, -ка, м. Родъ игры на свѣтлый праздникъ. Вх. Зн. 50.
Тороп, -па, м. Поспѣшность, смятеніе. З торопа не вгледіла, де що і стоїть. Новомоск. у.
Шкворінь, -ня, м. = шворінь.