Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виделка 1, -ків, мн. = вилка. Подайте виделка. Мнж. 170.
Гарликати, -каю, -єш, гл. Плохо пѣть. Вх. Лем. 402.
Глухо нар. 1) Глухо. 2) Беззвучно, мертво, глухо. 3) Пусто, глухо.
Мотузо́к, -зка́, м. = мотузка. Смика за мотузок. Левиц. І. Ум. мотузочок.
Помножатися, -жаюся, -єшся, сов. в. помножитися, -жуся, -жишся, гл. Умножаться, умножиться.
Пообпаскуджувати, -джую, -єш, гл. Обгадить (во множествѣ).
Рубати, -ба́ю, -єш, гл. 1) Рубить. Було б не рубати зеленої вишні. Чуб. V. 160. В лісі дрова рубають, а до села тріски падають. Ном. № 7002. Поперед війська да січуть рубають. Чуб. III. 270. рубати в пень. Истреблять (врага) до послѣдняго человѣка. ЗОЮР. І. 120.
Соромитися, -млюся, -мишся, гл. Стыдиться, конфузиться. Бо я вже й Бога не боюсь і не соромлюся людей. Шевч.
Утонути, -ну, -неш, гл. = утопнути. Плив, плив, та на березі й утонув. Ном. № 1826. Правда і в морі не втоне. Ном. № 6685.
Чубрій, -рія, м. 1) Человѣкъ съ длинными волосами. Переносно: мужикъ. І до нашого брата, простого козака, не хилилась якось.... чубріями звала. О. 1861. VIII. 16. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій; а селянин міщанина — салогуб. О. 1862. VIII. 32. 2) Названіе вола съ клочкомъ шерсти между рогами. КС. 1898. VII. 47. 3) = чуботрус. Такого дам чубрія, щоб не чіплявсь.