Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Велич, -чі, ж. Громадина, громада. Воли в його велич. Велич був покійний чумак. Ліс у мене стародавній, добрий; дуби — велич усе. Харьк. Дівка така велич. Конст. у.
Віншувати, -шую, -єш, гл. Поздравлять. Віншую вас цим новим роком. Ном. № 346.
Доще́вий, -а, -е. = дощовий 2.
Загавкоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. Залаять (о многихъ). Бісова собачня донюхалась і загавкотіла. Стор. МПр. 123.
Насміх, -ха, м. Насмѣшникъ. Женише мій, насміше мій, на сміх мене любиш. Грин. III. 72. Cм. насмішок.
Потакайло, -ла, с. = потакач. Се чоловік потакайло. Полт. г.
Протаскати, -ка́ю, -єш, гл. Протащить.
Скреснути, -сну, -неш, гл. О льдѣ, снѣгѣ: тронуться (весной). Скресла крига, пройшла. МВ. І. 140. Як сніг скресне, зараз сій. Скресне на ве ну. На весну поворотить. Сон-трава цвіте, скоро скресне на весну.
Хурбан, -на, м. ? Матері твоїй хурбан чортів. Канев. у.
Чвертувати, -ту́ю, -єш, гл. Четвертовать. Він не хоче робити, хоч ти його чвертуй. Борз. у. Най ся ляхи не збиткують, моє тіло не чвертують. Лукаш. 115.