полон
Полон, -ну, м. 1) Плѣнъ. Чи її убито, чи в полон занято. 2) Плѣнные. Татарове полон женуть: один полон з жіночками, другий полон з дівочками. Там татари полон ділят. 3) Родъ насѣкомаго. Bibio.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 287.
Том 3, ст. 287.