Даву́чий, -а, -е. (Отъ давити). 1) Терпкій (о вкусѣ). 2) Удушливый. Давучий чад.
Дубе́ць, -бця́, м. 1) Молодой дубъ. Ой у лісі під дубцем стоїть дівка з молодцем. 2) Прутъ, палочка. Треба назламувать дубців з усякого дерева. Поэтому также — розга. Не дубцем, так лозиною. Треба його дубцем бить. Ум. ду́бчик, ду́бчичок.
Жбир, -ру, м. Скала, гора, возвышенность. Cм. жбирь.
Здобувани́на, -ни, ж. = здобуток.
Квакун, -на́, м. = квак.
Повторяти, -ря́ю, -єш, гл. Вторить. Що бурлака гірко робить, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає, а хазяйка повторяв: де ти в чорта волочився?
Срібліти, -лію, -єш, гл. Серебриться. Чи ба яке сукно, аж срібліє.
Тевкання, -ня, с. Ѣда съ жадностью и съ чавканьемъ.
Тітунин, -на, -не. = тітоньчин.
Трясавиця, -ці, ж.
1) = трясавина.
2) Лихорадка.
